Писаревский, Константин Иванович

Материал из Генштабъ
Перейти к: навигация, поиск
Писаревський Констянтин Іванович
Писаревский Константин.jpg
Кандидат в народні депутати Верховної Ради України VII скликання

Офіційна біографія

Цікаво, що прізвище Писаревський пішло з тих козацьких часів, коли пращур Костянтина Івановича був писарем на Запорізькій Січі. З благословення Київського патріарха (а це відомо з архівних документів) Павло Писаревський у 1775 році заснував село Лихівка на річці Омельник і збудував церкву в селі Кобеляки Катеринославської губернії.

Дід Ілько Зіновійович пройшов Першу світову, громадянську та Другу світову війни, залишив по собі яскраві спогади про зустрічі з батьком Махном та сімейні реліквії – царський кортик, Георгіївські хрести, медаль «Сільський староста» 1861 року.

Пращур по лінії матері, високоосвічена людина, був членом Державної Думи Росії. Батько, Писаревський Іван Ілліч, все життя пропрацював агрономом у різних радгоспах та управліннях сільського господарства, носив вишиванку і говорив лише українською мовою, що на той час було не даниною моді, а громадянським подвигом.

Мати, Писаревська Ліна Гаврилівна, все життя присвятила дітям. З під пера талановитого педагога вийшли книги «Радійте життю» та «Зворотний зв'язок». Досвід роботи директором школи дав можливість поділитись багаторічним досвідом з молодими вчителями, сповідуючи головний принцип – школа повинна давати крила.

Костянтин Писаревський пішов у перший клас до Гуляйпільської середньої школи в місці та краї, яке просякнуте наскрізь вільнодумством Нестора Івановича Махна, його боротьбою за селянина-господаря землі. Закінчив школу Костянтин з золотою медаллю вже на Дніпропетровщині. В юності багато читав, захоплювався французькими та російськими класиками В.Гюго, Ж.Верном, О.Бальзаком, О.Дюма, Г.Мопассаном, звичайно ж Л.Толстим, А.Чеховим, І.Тургенєвим, Ф.Достоєвським. Міг годинами напам’ять читати вірші Єсеніна та Шевченка. Та найбільше Костянтин пишався спортивними досягненнями, грамотами практично з усіх ігрових видів спорту, призовими місцями всеукраїнських чемпіонатів з карате-до школи Шотокан. Зростаючи в сім’ї матері-педагога та батька-агронома, обрав найгуманнішу професію – лікаря.

У 1983 році закінчив Дніпропетровський медичний інститут. Працюючи лікарем в Дніпропетровській Центральній районній лікарні, об’їздив з профоглядами та консультаціями весь район.

Закінчив очну аспірантуру Дніпропетровського медичного інституту, захистив кандидатську дисертацію. Будучи викладачем на кафедрі інституту, одним із перших вів заняття та читав лекції державною мовою. Добре знаючи медицину з практичного та наукового боку, вивчав досвід страхової медицини в Росії на Кузбасі, а потім на посаді заступника голови з питань соціальної політики Дніпропетровської райдержадміністрації намагався удосконалювати медичну та соціальну допомогу на Дніпропетровщині.

Будучи людиною від землі та знаючи проблеми села закінчив Дніпропетровський аграрний університет, отримав кваліфікацію «економіста-менеджера», був запрошений та посаду заступника голови управління сільського господарства та продовольства Дніпропетровської облдержадміністрації.

Все життя навчався мудрості у простих людей, підвищував професійну кваліфікацію, здобував нову освіту.

У 2001 році в Академії державного управління при Президентові України здобув кваліфікацію магістра державного управління, де працював потім доцентом. У 2003 році Костянтин Іванович стояв у витоків першого регіонального політичного ток-шоу на 51 каналі, де був автором і ведучим програми «Територія влади». На його передачі збиралося до ста учасників. Теми, що піднімались, нікого не залишали байдужими.

Та бачачи несправедливість, що наростала у суспільстві з приходом кожного наступного керманича країни, коли на перше місце ставились не загальнолюдські тисячолітні християнські та національні цінності, а лише жага до наживи зверху до низу і в усіх чиновницьких кабінетах, став на шлях боротьби за справедливість та захист простих громадян.

«Земля і Воля» і «Рада незалежних організацій Дніпропетровщини»

Разом з однодумцями-побратимами Сендецьким М.І., Булигіним В.А., та іншими було створено громадську організацію «Земля і Воля», яка відстоювала інтереси усіх, хто трудиться на землі – це пайовики, орендарі, фермери, особисті селянські господарства, садові товариства. Саме завдяки цій організації були відстояні від пограбування не одна сотня гектарів пасовищ, заказників, людських городів, садиб та покарані злодії – чинуші. Організацію почали поважати селяни і панічно боятися влада.

Для більш плідної і широкої розбудови громадянського суспільства в регіоні була створена Рада незалежних організацій Дніпропетровщини, куди ввійшли організації від крайньолівих до крайньоправих поглядів, а Костянтина Писаревського було обрано її головою.

Верховенство права, свобода слова та зібрання, відстоювання інтересів територіальних громад стали пріоритетами не тільки в роботі об’єднаних організацій, а й світоглядом Костянтина Писаревського і його однодумців.

Очоливши «Землю і Волю» та Раду незалежних громадських організацій Дніпропетровщини, Костянтин Писаревський став на захист сільських трударів, городян та всіх знедолених інакше просто не міг, адже не раз переконувався у справедливості слів Ліни Костенко: «Все менше рук, що вміють сіять хліб, все більше рук, що тягнуть все у пельку». По допомогу до представників громадської організації почали звертатися фермери проти яких відкривали «дуті» кримінальні справи, що, по суті, давали «добро» на переділ їхньої землі.

Боротьба за справедливість, як говорить Костянтин - легкою ніколи не була. Та оскільки «Земля і Воля» поставила за мету боротися з корупціонерами і рейдерами, тож реагувала на кожний подібний факт.

В результаті вдалось відстояти законні права десятків фермерів з Томаківського, Новомосковського, Дніпропетровського, Криничанського, Васильківського, Магдалинівського та Солонянського районів. Стаття Костянтина Писаревського «За моє жито мене ж і бито» (газета «ЛИЦА» 01.04.2009 р.) стала своєрідним практичним посібником у судах для фермерів з різних регіонів, які, маючи добрий приклад, почали захищати свою власність.

Після блокування «Землею і Волею» транзитної прокладки каналізаційного колектора МБК «Україна-Канада» (ж/м «Золоті ключі» вартість проекту 650 млн. доларів), до колектора були підключені розташовані на цій території дві школи, дитячий садочок, лікарня та врахована можливість підключення вулиць.

Разом із правоохоронними органами Костянтин Писаревський домігся закриття на два тижні будівельного гіпермаркету «Епіцентр» (денний обіг якого сягав 15 млн. грн.), який скидав нечистоти у Фрунзенський зрошувальний канал та р.Кільчень, крав електроенергію. Після цього були встановлені очисні фільтри, узаконено електропостачання.

Костянтин Іванович був одним із організаторів проведення близько 30 мітингів проти Податкового кодексу, на одному з яких 25 листопада 2010 року прямо під час виступу, де зібралось понад дві тисячі підприємців, був облитий «спецушниками», на замовлення режиму, «зеленкою» з кислотою.

Багато зробив Писаревський зі своїми однодумцями і для того, щоб припинити масову перереєстрацію садових товариств із громадських організацій у комерційні обслуговуючі кооперативи. Адже саме у такому комерційному товаристві земля належить не тільки власнику, а вже кооперативу, що може закласти її під заставу. Що з цього слідує, здогадатися неважко. Зараз відстоюють інтереси садових товариств «Зелена зона» та «Гірняк», де рейдери (представники міськради, держкомзему, прокуратури) відбирають 7,5 га землі, якою дачники користувались 30 років.

Завадили владі провести псевдо громадські слухання про відміну мораторію на продаж землі (публікація протоколу зборів в газеті «ЛИЦА» від 23.09.2011р.) .

За підтримки «Землі і Волі» жителі області включилися у боротьбу з недобросовісними орендарями, які цинічно відбирали у них паї. Особливо резонансними в цьому плані були випадки в селі Добровілля Васильківського району. У Магдалинівському змогли припинити безчинство, коли земля оформлялася на вірменів, які навіть не були громадянами України. Селянам було повернуто понад 17 га пасовища! Вдалося відстояти 55 житлових будинків по вулиці Мандриківській і Благодатному узвозі міста Дніпропетровська, які рейдери готували під знесення.

Писаревський брав активну участь у обговореннях на тему «Громадянський та нетрадиційні шлюби - загроза українській сім’ї», брав участь у недопущенні проведення у Дніпропетровську «Конопляних маршів», продажу «аромосумішей» . Став одним із ініціаторів законопроекту «Про відміну медичної реформи на Дніпропетровщині» та відміну всіх антинародних реформ запропонованих урядом. Активно захищав газету «Лица», коли через суд її хотіли знищити. (ФОТО 8). Допомагає відстояти права мешканців АНД району .

Костянтин Іванович активний прихильник здорового способу життя. Невід'ємною частиною його життя став і спорт. Пишається спортивними грамотами та золотим значком «ГТО». Тож не випадково він - президент спортивного клубу «Колос» і взяв під свою опіку стадіон у Підгородному. Саме тут розмістилася штаб- квартира громадських організацій та спортсменів. Тут відновлено футбольне поле, 400-метрову бігову доріжку, збудовано адміністративне приміщення. Та режим накинув око на ласий шмат землі у передмісті обласного центру. Тож вже доводиться особисто відбиватися від рейдерів. Та він переконаний, що у тих, хто дбає лише про власне збагачення, нічого не вийде. Бо в домовині кишень немає.

На зустрічах з виборцями 29 округу Костянтин Писаревський обговорює та готовий публічно укласти СОЦІАЛЬНИЙ ДОГОВІР з представниками територіальних громад, в якому зобов’язується відстоювати інтереси громад:

  • першочергове безкоштовне виділення земельних ділянок кожній сім’ї, молодому спеціалісту, новонародженому, захист від рейдерів;
  • збереження і розширення мережі медичних та соціальних закладів;
  • вирішення транспортних проблем, благоустрій доріг, кладовищ;
  • збереження, як адміністративної одиниці, Петриківського району, розвиток його унікальних народних промислів;
  • врятування р.Кільчень, оз.Курячого, низки Петриківських ставків, інших водоймищ; заказників, екологічна безпека й водопостачання;
  • відстоювання справедливості і верховенства права для кожного в органах влади, міліції, прокуратурах, судах.

В разі, якщо не дотримає даного слова і не виправдає довіри виборців, готовий добровільно скласти повноваження народного депутата.