Романюк, Виктор Николаевич

Романюк Віктор Миколайович

Кандидат в народні депутати Верховної Ради України VII скликання

Автобіографія

Простий хлопець зі звичайного села

Я народився у багатодітній родині в селі з красивою назвою - Зірне на Волині.

Вміння поєднувати навчання і захоплення

Мені завжди було мало лише вчитися. Будучи відмінником у школі досяг успіхів у спорті, неодноразово перемагаючи в змаганнях по класичні боротьбі

Прагнення бути самостійним

Не маючи наміру “сидіти на шиї у батьків” я з 16 років пішов працювати на фабрику суміщюючи роботу з навчанням в Одеському технікумі харчової промисловості, який закінчив з червоним дипломом.

Мрії збуваються: престижні ВУЗи - не тільки для «мажорів»

Завдяки відмінній підготовці і наполегливій праці, мені вдалося вступити до найпрестижнішого в Україні ВУЗу - Київського інституту міжнародних відносин. Студентське самоврядування, спорт, туризм, клуб веселих та кмітливих – усе входило в коло моїх інтересів в незабутні роки студентського життя.

Правило перевіряти знання практикою

Ще на останньому курсі я усвідомив, що вже готовий до роботи за фахом і на конкурсних засадах виборов посаду в АКБ «Укрсоцбанк». Отримавши спеціальність юриста-міжнародника і перекладача з французької мови, я вирішив не зупинятися і поглиблено вивчити цікаву тдля мене, банківську сферу. Суміщаючи роботу начальника юридичного відділу в АКБ «Промінвестбанк» з навчанням, отримав ступінь магістра в - Київському Національному Економічному Університеті.

Жага до знань

Я досі відчуваю непереборну жагу навчатися новому! В молоді роки я переконався, що спеціаліст найвищої категорії повинен мати західну освіту. Тому в умовах великої конкуренції виборов грант на навчання уряду Французької республіки, де згодом отримав ступінь МВА за програмою Copernic. Європейська освіта мені імпонує тим, що обов'язково передбачає проходження виробничої практики. Тому, навчання в Парижі, я поєднував з роботою у автомобільній компанії «Рено» в секторі фінансового аналізу ринків Африки, Середньої Азії та Центральної Америки.

Зміна світогляду, системи цінностей

Перебування за кордоном змінило мої погляди на багато речей. З тих пір я чітко уявляю, якою хочу бачити свою Батьківщину з її культурним різноманіттям, величезними природними багатствами і людським потенціалом. Я глибоко переконаний що Бог наділив Україну усіма необхідними ресурсами задля економічного процвітання. Де народився – там і пригодився. Озброєний новітніми знаннями і практикою, я впевнений в успіху повертаюся в Україну і продовжую кар'єру в юридичному управлінні ЗАТ «ТЕК «Ітера Україна».

Довести на що здатен

У 2005 році мені запропонували відповідальну місію: вивести на міжнародні ринки збуту продукцію унікального вітчизняного підприємства з виробництва інсуліну – заводу «Індар». Я із захопленням взявся за цікаву роботу і в короткий термін досяг найвищих результатів: підприємство стає відомим гравцем на світовому фармацевтичному ринку та флагманом експортних поставок серед українських фармацевтичних підприємств, стратегічним постачальником ліків не тільки для інсулінозалежних громадян України, а й для хворих на цукровий діабет за кордоном.

Небайдужість - визначальна риса людськості

Усвідомивши справжні масштаби епідемії діабету в Україні я виступив співзасновником Всеукраїнської громадської організації «Український Діабетичний союз» основною задачею якої є надання кваліфікованої консультативної підтримки хворим і профілактика діабету.

Гартування характеру - лише в боротьбі

В липні 2011 році інсуліновий завод «Індар» був злочинно захоплений близькими до влади рейдерами за допомогою спецпідрозділу «Беркут» в інтересах іноземної компанії, яка викрала державний пакет акцій. В результаті рейдерських дій силоміць було змінено адміністрацію заводу. Керівниками ЗАТ «Індар» рейдери призначили відомих всій Україні шахраїв. Загарбники заводу розпочали фактичне знищення вітчизняного виробництва інсуліну на користь імпортних виробників з метою продажу імпортних ліків, ціна яких в кілька разів вища за вітчизняні.

Відповідальність за тих хто поряд

Незважаючи на погрози фізичної розправи, відкриті кримінальні справи і тиск на сім'ю, я вступаю в безкомпромісну боротьбу з провладними рейдерами для захисту інтересів більше 2 мільйонів хворих на цукровий діабет і збереження в нашій державі унікального виробництва. За моєю ініціативою створюється комітет захисту інсулінового заводу «Індар» і громадська організація «Союз трудових колективів проти рейдерів». Ми закликаємо об’єднатися всіх порядних і чесних громадян в протистоянні з підкупленими суддями, корумпованими правоохоронцями та іншими владними структурами, які бандитськими методами захоплюють підприємства, знищують їх, розпродають і доводять працівників до зубожіння і відчаю.

Політична зрілість

Мною подано безліч звернень, пропозицій та законодавчих ініціатив. Виступаючи на засіданнях комітетів та комісіях Верховної ради та Кабінету міністрів України, я здобув безцінний досвід, і одночасно з цим - прикрі враження від відвертої байдужості чиновників, їх некомпетентності та непрофесіоналізму.

Остаточне рішення йти в політику

У запеклій боротьбі я усвідомив, наскільки важко звичайним людям протистояти корумпованим державним структурам. Ставши публічною постаттю, після всіх судів та переслідувань, які випали на мою долю, я остаточно вирішив, що присвячу власне життя кардинальним змінам усталеної системи та боротьбі з корумпованими чиновниками. Важливо переконати українців повірити у себе та своїми власними вчинками і досвідом дати надію на покращення життя.

Вистояти і перемогти

Завдяки згуртованості, відмінній організації і титанічним зусиллям, мені, разом з однодумцями вдалося майже неможливе в нашій країні - ми повернули завод державі. Але боротьба триває і кінець ще не скоро...

Не розмовами, а ділами

Незважаючи на щільний робочий графік, я обов'язково знаходжу час для різноманітних соціальних проектів - масові акції по охороні довкілля, підвищення правової культури українців, захист інтересів простих громадян, надання матеріальної допомоги сільським школам.

Сім’я

Мій батько наказував – будь відповідальним, створюй родинне гніздо лише тоді, коли міцно станеш на ноги. Тому одружився може трохи запізно – у тридцять три роки. Але тепер у мене надійний тил - прекрасна дружина, яка у всьому підтримує мене і розуміє.

Моє головне захоплення

Я страшенно люблю подорожувати Україною. Без перебільшення скажу - побував майже у кожному куточку Батьківщини. Небагато у світі країн, яким пощастило як нам: маємо унікальні багатства – гори, моря, ріки, ліси і степи, клімат. І сьогодні, при найменшій нагоді намагаюся відкривати для себе нові і нові грані дикої природи України та пласти культурної спадщини.