Драпатий Михайло Васильович

Драпатий Михайло Васильович
Командувач Сухопутних військ ЗС України

Михайло Драпатий

Народився 21 листопада 1982 року в м. Кам’янці-Подільському Хмельницької області. Після закінчення середньої школи став курсантом Харківського інституту танкових військ ім. Верховної Ради України. Завершивши навчання у 2004 році, лейтенант Михайло Драпатий почав службу в 72-й окремій механізованій бригаді (пункт базування – м. Біла Церква Київської області).

Сім'я та зв'язки

Одружений з Юлією Драпатою. Подружжя виховує сина Івана та доньку Анну.

Оперативна справа

2014 року, коли почалася російська збройна агресія проти України, майор Драпатий був командиром 2-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (в/ч А2167, м. Біла Церква). Вже в середині квітня 2014-го 72-га ОМБр у повному складі перебувала на сході України та була готова до виконання бойових завдань.

2014 року Драпатий вступив до Національного університету оборони. Потім перевівся на заочну форму навчання та повернувся до зони АТО у статусі начальника штабу 30-ї окремої механізованої бригади.

Варто пригадати те, що відбувалося у Маріуполі 2014 року. Як командир 2-го батальйону 72-ї ОМБр, він і його підрозділ 10 років тому, у травні 2014-го, увірвалися до Маріуполя на бронетехніці.

Танки й БТР підсилили підрозділи, які тоді відбивали штурми терористів, вдалося звільнити також заручників.

В серпні 2016 року Михайло Драпатий призначений командиром 58-ї окремої мотопіхотної бригади, яка на той час виконувала завдання в Авдіївці та Ясинуватському районі Донецької області.

Драпатий був тим самим командиром, які вивів війська з Ізваринського "котла".

Від 2017 року Драпатий був командиром бригади безпосередньо в зоні АТО.

У червні 2017 року підполковник отримав ступінь магістра оперативно-тактичного рівня, а вже в липні керував діями 58-ї ОМПБр в районі Бахмутської траси (Кримське, Новотошківське і Новозванівка Луганської області).

У квітні 2019 року Драпатому було достроково присвоєно чергове військове звання полковника. В серпні цього ж року він передав 58-му бригаду іншому командирові та розпочав дворічне навчання слухачем Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

Під час церемонії випуску 18 червня 2021 року посол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс нагородила Михайла Драпатого перехідним мечем королеви Великої Британії як найкращого випускника оперативно-стратегічного рівня підготовки.

До січня 2024 року очолював оперативне угруповання "Херсон". Відомий як один з командирів, які керували звільненням правобережжя Херсонської області 2022 року.

В лютому 2024 року був призначений заступником начальника Генштабу з підготовки військових.

У травні 2024 року бригадного генерала Михайла Драпатого призначено на посаду командувача оперативно-тактичного угруповання військ (ОТУВ) "Харків". Зазначається, що генерал-майор Михайло Драпатий успішно організував оборону на Харківському напрямку та зірвав наступальну операцію російських сил.

У листопаді Михайло Драпатий призначений командувачем Сухопутних військ ЗСУ.

Нагадаємо, раніше Сухопутні війська ЗСУ очолював Олександр Павлюк, якого президент призначив на цю посаду 11 лютого 2024 року.

26.01.2025 р. президент Володимир Зеленський призначив на посаду командувача Оперативно-стратегічним угрупованням військ "Хортиця" генерал-майора Михайла Драпатого.

"Доручив сьогодні посилити командний склад наших військ на Донеччині – генерал-майор Михайло Драпатий направлений для керівництва оперативно-стратегічним угрупованням військ "Хортиця". Це найжорстокіші напрямки боїв"- заявив Зеленський.

Президент зазначив, що водночас Драпатий зберігатиме повноваження командувача Сухопутних військ – найбільш чисельної частини наших Збройних Сил.

Звання, чини, регалії

• генерал-майор (5.10.2024);
• бригадний генерал (6.12.2021);
• орден Богдана Хмельницького І ступеня (21.07.2022);
• орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня (15.03.2018);
• орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (22.08.2016);
• відзнака Президента України «Хрест бойових заслуг» (27.07.2022);
• Почесний громадянин міста Кривого Рогу (29.05.2024);
• недержавний орден «Народний герой України» (26.03.2016).