Андриевский, Дмитрий Иосифович

Андриевский Дмитрий Иосифович
Народный депутат Верховной Рады Украины VII, VIII созывов. Председатель Украинской крестьянской демократической партии. Новости от Цензор.НЕТ

Председатель Украинской крестьянской демократической партии

Личное дело

Родился 6 января 1967 года в селе Ольга Ольгинского района Приморского края, Россия. С 1987 года проживает в Украине. В 1984 - Окончил среднюю школу в г. Ржев Калининской области. В этом же году поступил на первый курс Политехнического института г. Калинина.

• 1987 - Поступил на второй курс Киевского политехнического института на факультет горной электромеханики, который закончил с отличием в 1992 году, получил диплом инженера по энергоснабжению.
• 2005 - Окончил Национальную академию государственного управления при Президенте Украины, магистр государственного управления.
• 1985-1987 - Проходил службу в рядах Советской Армии.
• 1992 - Инженер-технолог на Киевском заводе реле и автоматики.
• 1992-1996 - Заместитель директора, директор НПП «Оникс».
• 1996-2001 - Глава представительства «Franklin Group Ltd» (Великобритания) в Украине.
• 2001-2004 - Занимал должность вице-президента, а с 2004 по 2006 гг. – президента ООО Концерн «Київпідземшляхбуд».
• 02.2007-01.2008 - Продолжил работу в ООО Концерн «Київпідземшляхбуд» на должности президента.
• 2008 - Избран на пост председателя совета директоров ООО «Интеко-Холдинг».
• 2002-2006 – Депутат депутат Киевсовета IV созыва от 81-го избирательного округа (Соломенский район г. Киева), член постоянной комиссии по вопросам бюджета и социально-экономического развития.
• 2006-2008 - Депутат Киевсовета V созыва от Блока «Наша Украина», член постоянной комиссии по вопросам бюджета и социально-экономического развития.
• 2006-2007 – Руководитель исполнительного комитета Киевской городской организации политической партии «Народный Союз Наша Украина».
• 06.2008 - Депутат Киевсовета VI созыва. Член фракции Блока Виталия Кличко и постоянной комиссии по вопросам семьи, молодежи и спорта. В августе 2010-го был исключен из фракции. По официальной версии, причиной исключения стало нарушение депутатом фракционной дисциплины и его голосование вразрез с решением фракции не участвовать в заседании Киевсовета, на котором было принято решение обратиться к парламенту с просьбой внести изменения в Закон Украины «О столице Украины - городе-герое Киеве», согласно которым Киевсовет сможет самостоятельно решать судьбу районных администраций столицы.
• 08.2008 - Возглавил Украинскую селянскую демократическую партию. УСелДП зарегистрирована в 1991 году. Принимала участие в парламентских выборах разных лет в составе блоков Европейский выбор Украины, Команда озимого поколения, Народный блок Литвина, Селянский блок Аграрная Украина.
• C 11.2011 - Народный депутат Верховной Рады Украины VII созыва, избран по многомандатному избирательному округу №222.
• С ноября 2014-го - народный депутат Украины VIII созыва от партии Блок Петра Порошенко. Был избран депутатом по одномандатному избирательному округу №222, г. Киев, набрав 57,29% голосов избирателей.

Семья

Женат. Воспитывает троих детей.

Звания, чины, регалии

• Заместитель председателя Комитета Верховной Рады Украины по вопросам строительства, градостроения и жилищно-коммунального хозяйства и региональной политики.
• Член Специальной контрольной комиссии Верховной Рады Украины по вопросам приватизации.
• Член наблюдательного совета ОАО «Киевводоканал».
• 2002-2010 - Депутат Киевского горсовета.
• Член Народного Союза «Наша Украина».
• 2006-2008 - Руководитель Исполкома Киевской городской организации НСНУ.
• С 08.2008 - Председатель Украинской селянской демократической партии.
• 2006 - Орден «За заслуги» III ст.
• Почетная грамота Кабинета Министров Украины.
• Нагрудный знак «Знак почета».
• Грамота киевского городского головы.
• 2011 - Защитил кандидатскую диссертацию по государственному управлению в Академии муниципального управления.

Оперативное дело

Хобби: rоллекционирование живописи и фотографий.

Дополнительные сведения

Автобиография Я народився 6 січня 1967 року у селищі Ольга Приморського краю. Мого батька – Йосипа Андрійовича – кадрового офіцера, уродженця Житомирської області, доля закинула на Далекий Схід у 60-х, де він командував ротою військ ППО. Мама, Валерія Петрівна, працювала лікарем у селищній лікарні. В Японському морі по дорозі до пологового будинку прямо на кораблі народився мій брат Вадим. Моє дитинство та шкільні роки проходили при постійних переїздах – звичайна справа для дітей радянського офіцера. У перший клас пішов у Вишньому Волочку. Далі були Великі Луки, Ржев, Калінін... Навіть знаходячись за тисячі кілометрів від України, батьки завжди з теплотою згадували рідні місця, і особливо – Київ. На той час я ще не бачив Києва, але після батьківських розповідей вже готовий був пов’язати з цим містом своє життя. Після закінчення школи поступив до Калінінського політехнічного інституту на факультет електронно-обчислювальної техніки. Закінчивши перший курс, був призваний до лав Збройних Сил. Служба в армії стала переламним етапом мого життя. Служив у підрозділах, що дислокувались у Підмосков’ї, Прибалтиці, Середній Азії. Після закінчення навчального підрозділу потрапив до Афганістану. Там отримав осколкове поранення – наша колона з вантажем попала під обстріл. Два місяці провів у шпиталі в Ташкенті. Після звільнення у запас приїхав до Києва, де одразу ж поступив до Київського політехнічного інституту на факультет гірничої електромеханіки та автоматики. В столицю України після виходу батька у відставку переїхали і мої батьки. В КПІ вчився відмінно, за що був відзначений Ленінською стипендією. У 1992-му закінчив Політех. Студентські роки вважаю кращими у своєму житті. У той час я по-справжньому відкрив для себе Київ, його історичну велич, долучився до духовних цінностей. За роки навчання в КПІ познайомився з прекрасними викладачами, зустрів справжніх друзів, набув першого професійного досвіду. Тут я відчув атмосферу історичного київського району – Відрадного, вперше усвідомив себе частиною територіальної громади. Вважаю символічним і перший запис у своїй трудовій книжці: після відмітки про службу в армії зазначено: «робітник по догляду за зеленими насадженнями Управління ЖКГ Жовтневого району». Я відчув магнетизм та духовне тяжіння Києва саме у кінці 80-х, коли косив траву на Солом’янських вулицях, у дворах та парках – в районі Медмістечка, біля КПІ, вздовж линії швидкісного трамваю. З косою в руках я обійшов найвіддаленіші закутки Солом’янки. Це допомогло мені виграти перші мажоритарні вибори до Київради у 2002 році. Адже, на відміну від моїх конкурентів, я знав про проблеми рідної Солом’янки, де влітку працював косарем, а взимку підробляв у залізничному депо, опалюючи пасажирські вагони у відстойнику... В роки навчання в КПІ з травня по вересень виїжджав зі студентськими загонами працювати на Крайню Північ - на вугільні шахти. Робота в Заполяр’ї стала для мене другою після служби в Афганістані життєвою школою. Там, у селищі Берінговському, впродовж двох-трьох місяців доводилось спати по три години на добу. Вісім годин поспіль ми працювали в лаві з вишиною вугільного шару у 90 сантиметрів. А відразу після шахти йшли на розвантаження товарів до морського порту або на аеродром. Умови роботи та побуту в Заполяр’ї були найважчими, але їх компенсували високими заробітками. На Півночі я заробив стартовий капітал, який дозволив мені з часом розпочати свою справу. Після закінчення КПІ у 1992 році працював інженером-технологом на Київському заводі реле та автоматики, пізніше – фінансовим консультантом та керівником кількох науково-виробничих підприємств. З 1996-го очолював українське представництво «Franklin Group Ltd» (Великобританія). З 2001 року – віце-президент, а пізніше президент Концерна «Київпідземшляхбуд», який займався будівництвом комунальних комунікацій – водо- и газопроводів, а також теплотрас. У 2005-му здобув другу вищу освіту – з червоним дипломом закінчив магістратуру Національної академії державного управління при Президенті України. У 2011 році захистив кандидатську дисертацію по державному управлінню в Академії муніципального управління. З 2008 року очолюю раду директорів створеної мною компанії Інтеко-Холдинг. Підприємство займається будівництвом промислових об’єктів, заводів, ремонтом та будівництвом доріг. Активною політичною діятельністю зайнявся у 2002-му, коли був вперше обраний депутатом Київради. У п’ятому скликанні очолював фракцію «Наша Україна», але вийшов з партії, коли фракція почала брати участь у земельних аферах команди Черновецького. На дострокових виборах до Київради шостого скликання балотувався в команді Блоку Віталія Кличко. Зараз позафракційний. Працюю в Комісії з питань сім’ї, молоді та спорту. На сьогодняшній день я безпартійний. Захоплююсь колекціонуванням живопису та фотографій. Веду меценатську діяльність. Організував низку соціальних та гуманітарних проектів – виставку в Києві картин відомого грузинського художника Ніко Піросмані, відкриття пам’ятников Шота Руставелі и Олені Телізі, підтримку Міжнародного фестивалю театральних шкіл «Натхнення», участь Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого у всесвітньому фестивалі в Пекіні, виставу «Мертві душі» за п’єсою М. Булгакова до 200-річчя Миколи Гоголя, проект «Бібліотека мистецтв» (біблиотекам і музеям 13 областей України подаровані книги та альбоми, присвячені образотворчому мистецтву України різних епох зі скарбниці Національного художнього музею), вечір балетних прем’єр та вступ світової зірки балету Ніно Ананіашвілі та ін. Заснував іменну стипендію для кращих студентів НТУУ «КПІ». Нагогоджений українськими та зарубіжними урядовими нагородами. Виховую трьох дітей.