Полищук, Владимир Андреевич
| Поліщук Володимир Андрійович |
|---|
 |
| Кандидат в народні депутати Верховної Ради України VII скликання |
Офіційна біографія
Володимир Поліщук: підприємець, благодійник, політик.
У нашого мудрого народу є такий вислів — «зробив себе сам». Він стосується тих людей, які досягли успіху в житті виключно завдяки своїм особистим талантам та наполегливою працею. Цей вираз ілюструє життєву долю Володимира Поліщука.
Сьогодні він успішний бізнесмен, директор комунального підприємства “Агенство інвестиційного розвитку Чернігівського району”, відомий меценат: переможець обласних акцій “Благодійник року – 2008” http://www.chernihiv-oblrada.gov.ua/index.php?th=mod&module=7&mod_method=show_item&id=725, http://www.gorod.cn.ua/print/news_7925.html та “Благодійник року – 2009” http://chern-rayrada.cg.gov.ua/index.php?id=7672&tp=0, дипломант обласного конкурсу “Благодійник року” імені меценатів Тарновських в 2010 та 2011 роках. http://monitor.cn.ua/ua/style/1614 Поважна і шанована на Чернігівщині людина.
Володимир Поліщук народився 10 вересня 1970 року у Чернігові.
- Батько – Поліщук Андрій Миколайович, народився у буремні роки війни у 1944 році в селі Вікторівка, Барашівського району, Житомирської області. Працював бурильником глибоководних свердловин, загинув на виробництві у 1975 році.
- Мати – Поліщук (Репех) Любов Іванівна, народилася у 1943 році в селі Петрики, Ріпкинського району, Чернігівської області. Працювала годинниковим майстром, померла у 1979 році. Так у 9 років Володимир Андрійович фактично опинився віч-на-віч з долею.
«З 17 років мені та моїм численним тітонькам допомагав дядько. Але потім він пішов на пенсію і ця відповідальність лягла на мене. Паралельно я розпочав допомагати незнайомим мені людям. Давно зрозумів: коли ти не жалкуєш грошей на благодійництво, навіть, у скруту, справи неодмінно підуть угору, але найголовніше — це внутрішнє задоволення та гарний настрій, які ти отримуєш.
Вперше я допоміг товаришу, коли мені було шість років. Тоді я проживав у Василькові, що на Київщині. У родині хлопця була складна ситуація, і він пожалівся, що батьки не мають грошей навіть на хліб. Я взяв у мами хлібину і відніс йому».
Це був дитячий порив, а справді широкою благодійною діяльністю він займається вже більше 12 років. http://www.politika.cn.ua/list/ua/news/0/7659.html. У цей час формується найголовніші риси його характеру: відповідальність, дисциплінованість та доброта.
Пізніше, під час благодійних заходів до Дня захисту дітей він зазначить: «Дитинство це неповторне щастя. Саме ми і саме зараз повинні дбати, щоб наші діти дивилися в майбутнє світлим поглядом і надією. Щиро бажаю, щоби дитячі мрії втілювалися у реальність. Я рано втратив батьків і не з чуток знаю, наскільки важливе щасливе дитинство. Самостійно ставши на ноги, я хочу, аби жодна дитина не повторила мій важкий життєвий шлях, тому і влаштовую веселі свята для наших юних громадян і в місті, і в селі».
[1]
Знаковим образом для чернігівської малечі став образ Володимира Поліщука як Святого Миколи. Саме в його костюмі він завітав до шкіл, інтернатів та садочків Чернігівщини, щоб особисто привітати близько трьохсот дітлахів, які сьогодні більше інших потребують нашої уваги та турботи.
Ошибка цитирования Отсутствует закрывающий тег </ref>
Варто наголосити, що й у благодійності він послідовний. Наприклад, опікуючись селищем Гончарівське. Спочатку на центральній площі де постала ялинка, завдяки Володимиру Поліщуку відбулося чудове новорічне свято http://politiky.net/content/novor%D1%96chna-yalinka-v-selishch%D1%96-gonchar%D1%96vske-na-chern%D1%96g%D1%96vshchin%D1%96, а нещодавно він відвідав Гончарівське та до дня захисту дітей вручив подарунки юним жителям селища. Після Гончарівська він привітав малечу і у селищі Замглай Ошибка цитирования Отсутствует закрывающий тег </ref>.
Але не тільки дітьми опікується меценат. Допомагає він і сільським радам у проведенні свят: наприклад днів села в Роїще http://newvv.net/politics/region/217610-print.html, Шибиринівці [2], встановленні у селі Іванівка меморіальної галереї «Славетні земляки» http://www.memory.gov.ua/ua/news/detail/366.htm підтримці творчих людей, наприклад поетеси Надії Галковської, авторки славетної «Козачки», чернігівської поетеси Ірини Юрченко [3], та реалізує багато інших добри справ.
Вміння працювати, віра в людей дозволяють йому з оптимізмом дивитесь в майбутнє.
«Я практик, а тому знаю, що треба робити і вмію працювати. Вірю, що Україна займе гідне місце серед Європейський розвинених держав. На цій землі я народився, тут я живу і мрію про те, щоб мій син пишався своєю квітучою державою».