Версия для печати больше не поддерживается и может содержать ошибки обработки. Обновите закладки браузера и используйте вместо этого функцию печати браузера по умолчанию.
Костромський Максим Васильович
Костромский Максим.jpg
Кандидат в народні депутати Верховної Ради України VII скликання від Батьківщини

Офіційна біографія

Костромський Максим Васильович – молодий український економіст, активний громадський діяч. Доцент кафедри менеджменту Інституту ділового адміністрування (м. Кривий Ріг), автор власної стратегії відродження української економіки.

Максим Васильович Костромський народився 1 жовтня 1981 року в сім’ї інженера та виховательки дитячого будинку-інтернату у селищі Магдалинівка на Дніпропетровщині. Випускник Дніпропетровського медичного ліцею, з 1998 року – студент Дніпропетровської державної медичної академії. 2004 рік – з відзнакою закінчив навчання, отримавши кваліфікацію «лікар-хірург». У 2007 році отримав другу вищу економічну освіту (Дніпропетровський університет економіки та права) та вступив до аспірантури. Наприкінці поточного року планує захистити кандидатську дисертацію в галузі аграрної економіки України. Одружений, виховує сина.

З 2002 по 2004 рік Максим Костромський обирався депутатом Дніпропетровської молодіжної ради. Працював в управлінні з питань розвитку підприємництва і регуляторної політики Дніпропетровської міської ради. Разом з інститутом соціології та інститутом дослідження діаспори і сьогодні глибоко вивчає економічні, політичні та культурні зв'язки української діаспори, яка широко інтегрована у світову спільноту. Займається дослідженням ефективного розвитку державної економіки, експертною та дорадчою роботою у Верховній Раді України. Усі знання, отримані від найвидатніших викладачів держави, та власний досвід, роками нароблений у ключових галузях, готовий застосувати на користь якісного покращення життя кожного співвітчизника.

Переконання та оцінки. «60-90 відсотків часу та енергії всіх економічних процесів держава витрачає на діяльність, не пов’язану з підвищенням благополуччя населення.

Саме тому з 1991 року і по теперішній час основні соціально-економічні показники розвитку країни лише знижуються з року в рік. Проте найгірше те, що державні діячі найвищого рангу не можуть і не хочуть долати утворену ними прірву. Впевнений, що лише чітке усвідомлення національної ідеї та економіки можуть сьогодні об’єднати країну. Тільки насправді освічені управлінці спрямують державу на тріумфальний шлях. А вивчення глобальних процесів у світі спроектує стрімкий та ефективний розвиток України. За моїм глибоким переконанням, метою країни, що стає на шлях розвою, має бути духовно та фізично здорова нація - через гармонію людини з природою, через чисте навколишнє середовище та здоровий спосіб життя. Будуючи національну економіку, ми маємо направити вектор усіх економічних процесів усередину країни. Ми мали і можемо поновити статус Житниці світу та шанованого експортера високоінтелектуальної, високотехнологічної інноваційної продукції, показники, які були ганебно втрачені недолугими керівниками країни».