Полищук, Владимир Андреевич: различия между версиями
imported>Colonel Нет описания правки |
imported>Colonel Нет описания правки |
||
Строка 14: | Строка 14: | ||
== Офіційна біографія == | == Офіційна біографія == | ||
Володимир Поліщук: підприємець, благодійник, політик. | |||
У нашого мудрого народу є такий вислів — «зробив себе сам». Він стосується тих людей, які досягли успіху в житті виключно завдяки своїм особистим талантам та наполегливою працею. Цей вираз ілюструє життєву долю Володимира Поліщука. | |||
Сьогодні він успішний бізнесмен, директор комунального підприємства “Агенство інвестиційного розвитку Чернігівського району”, відомий меценат: переможець обласних акцій “Благодійник року – 2008” http://www.chernihiv-oblrada.gov.ua/index.php?th=mod&module=7&mod_method=show_item&id=725, http://www.gorod.cn.ua/print/news_7925.html та “Благодійник року – 2009” http://chern-rayrada.cg.gov.ua/index.php?id=7672&tp=0, дипломант обласного конкурсу “Благодійник року” імені меценатів Тарновських в 2010 та 2011 роках. http://monitor.cn.ua/ua/style/1614 | |||
Поважна і шанована на Чернігівщині людина. | |||
Володимир Поліщук народився 10 вересня 1970 року у Чернігові. | |||
*Батько – Поліщук Андрій Миколайович, народився у буремні роки війни у 1944 році в селі Вікторівка, Барашівського району, Житомирської області. Працював бурильником глибоководних свердловин, загинув на виробництві у 1975 році. | |||
*Мати – Поліщук (Репех) Любов Іванівна, народилася у 1943 році в селі Петрики, Ріпкинського району, Чернігівської області. Працювала годинниковим майстром, померла у 1979 році. Так у 9 років Володимир Андрійович фактично опинився віч-на-віч з долею. | |||
«З 17 років мені та моїм численним тітонькам допомагав дядько. Але потім він пішов на пенсію і ця відповідальність лягла на мене. Паралельно я розпочав допомагати незнайомим мені людям. Давно зрозумів: коли ти не жалкуєш грошей на благодійництво, навіть, у скруту, справи неодмінно підуть угору, але найголовніше — це внутрішнє задоволення та гарний настрій, які ти отримуєш. | |||
Вперше я допоміг товаришу, коли мені було шість років. Тоді я проживав у Василькові, що на Київщині. У родині хлопця була складна ситуація, і він пожалівся, що батьки не мають грошей навіть на хліб. Я взяв у мами хлібину і відніс йому». | |||
Це був дитячий порив, а справді широкою благодійною діяльністю він займається вже більше 12 років. http://www.politika.cn.ua/list/ua/news/0/7659.html. | |||
У цей час формується найголовніші риси його характеру: відповідальність, дисциплінованість та доброта. | |||
Пізніше, під час благодійних заходів до Дня захисту дітей він зазначить: «Дитинство це неповторне щастя. Саме ми і саме зараз повинні дбати, щоб наші діти дивилися в майбутнє світлим поглядом і надією. Щиро бажаю, щоби дитячі мрії втілювалися у реальність. Я рано втратив батьків і не з чуток знаю, наскільки важливе щасливе дитинство. Самостійно ставши на ноги, я хочу, аби жодна дитина не повторила мій важкий життєвий шлях, тому і влаштовую веселі свята для наших юних громадян і в місті, і в селі». | |||
<ref>[http://frontzmin.ua/ua/party/regional-organization/chernihiv-region/news/10658-volodimir-polischuk-schiro-bazhaju-schobi-ditjachi-mriyi-vtiljuvalisja-u-realnist.html ]</ref> | |||
Знаковим образом для чернігівської малечі став образ Володимира Поліщука як Святого Миколи. Саме в його костюмі він завітав до шкіл, інтернатів та садочків Чернігівщини, щоб особисто привітати близько трьохсот дітлахів, які сьогодні більше інших потребують нашої уваги та турботи. | |||
<ref>[http://www.politika.cn.ua/list/ua/videopage/0/2931.html | |||
Є у нього і своя дитина – син Андрій, якого він виховує разом з дружиною Галиною Федорівною. | |||
Навчався Володимир у Чернігівській школі-інтернаті ім. М. Коцюбинського та СПТУ №15. Кожне літо їздив допомагати займатися сільським господарством до родичів у село: пас корів, косив, займався важкою фізичною працею. | |||
Військову службу проходив з грудня 1988 по грудень 1990 року. Служив у військово-морському флоті. Брав участь у змаганнях чемпіонату СРСР з академічної греблі у складі збірної Центрального спортивного клубу військово-морського флоту. Здобув звання кандидата в майстри спорту. І сьогодні Володимир Андрійович сам продовжує займатися спортом та підтримує проведення спортивних змагань ініціативною молоддю. | |||
- «Я підтримаую спортивні ініціативи, – адже набагато краще, коли молодь займається спортом, ніж пиячить чи вживає наркотики», -наголошує благодійник. http://newvv.net/politics/region/216984.html | |||
Після служби у збройних силах пішов працювати токарем радіоприладного заводу в Чернігові. Проте неспокійні 90-ті: розвал економіки, хронічна заборгованість розставила свої пріоритети і Володимир йде в бізнес. З 1997 року він зареєстрований як приватний підприємець. Здобуває вищу економічну освіту у “Європейському університеті” за спеціальністю “менеджмент організацій”. З початку 2000 - х і донині він вже серйозний бізнесмен – фінансовий директор ПОСП “Агро-Сівер”. З 2009 р. – директор за сумісництвом КП “Агенство інвестиційног«Першочерговим завданням для себе я визначив створення в Чернігівському районі оптового сільськогосподарського ринку, але жодної підтримки від обласної та районної влади не отримав. Працюю лише на ентузіазмі. | |||
Переконаний, що лише підтримка сільськогосподарського виробника дозволить підняти рівень життя сучасного села. 2007-го року наші сільгоспвиробники виростили небувалий урожай овочів, але не змогли його реалізувати. І тепер закупівельна ціна картоплі - о розвитку Чернігівського району”. | |||
50 копійок, цибулі - 30 копійок, що значно нижче собівартості. Програма створення оптових ринків повинна вирішшити проблему збуту продукції. Оптові ринки вигідні для середніх та малих приватних сільгоспвиробників». http://frontzmin.ua/ua/party/regional-organization/chernihiv-region/news/9411-volodimir-polischuk-novij-golova-chernigivskogo-rajonnogo-frontu-zmin.html | |||
Тоді ж приходить розуміння, що для позитивних змін в Україні потрібні зміни на законодавчому рівні. Тож Володимир Андрійович йде в політику. Нині він голова Чернігівської районної організації Політичної Партії “Фронт Змін”. | |||
У політиці він завжди стояв на захисті інтересів земляків, займав тверду позицію не дозволяючи владі паплюжити їх пам’ять. На загальноукраїнський рівень вийшла історія на свято Перемоги 9 травня селі Киселівка Чернігівського району під час відкриття пам’ятника загиблим односельцям. | |||
«Несподіванки розпочалися відразу ж по приїзді, – розповідає Володимир Поліщук, – Яким же було моє здивування, коли біля пам’ятника не було жодного червоного прапору, під яким воювали наші діди. Біля пам’ятника було всього декілька прапорів України та чимало прапорів «Партії Регіонів». А хіба ж «Партія Регіонів» виборолювала ту тяжку Перемогу у Великій Вітчизняній війні?». | |||
Під час покладання квітів Володимир Поліщук, підійшовши до людей, запитав: де червоні прапори, під яким воювали наші діди, хіба під синім прапором ми перемогли в тій тяжкій війні? Те, що біля новопосталого пам’ятника виставлено тільки прапори «Партії Регіонів» — це кощунство». | |||
Заручившись мовчазною підтримкою селян, підійшов до монумента і поклавши квіти, він зробив те, що зробив би кожен ветеран, у часи своєї молодості, але всіх їх підводили під руку, бо роки вже не ті — забрав один з прапорів «Партії Регіонів» і відкинув його подалі від пам’ятника. http://pivnich.info/prapor-partiji-rehioniv-vidkynuly-het-vid-pamyatnyka/]<ref> | |||
Своїм найголовнішим досягненням Володимир Поліщук вважає, що він відбувся як благодійник, як людина, що допомагає суспільству. | |||
«Це моя активна життєва позиція. Якщо я бачу, що можу бути корисний громаді, то ніколи не стоятиму осторонь. Я відчуваю достатньо сил для праці на цій ниві і впевнений, що вона матиме позитивне продовження»., - розповідає в інтерв’ю газеті «Наш Край» Володимир Поліщук<ref>[http://frontzmin.ua/ua/party/regional-organization/chernihiv-region/news/9411-volodimir-polischuk-novij-golova-chernigivskogo-rajonnogo-frontu-zmin.html]</ref> | |||
Варто наголосити, що й у благодійності він послідовний. Наприклад, опікуючись селищем Гончарівське. Спочатку на центральній площі де постала ялинка, завдяки Володимиру Поліщуку відбулося чудове новорічне свято http://politiky.net/content/novor%D1%96chna-yalinka-v-selishch%D1%96-gonchar%D1%96vske-na-chern%D1%96g%D1%96vshchin%D1%96, а нещодавно він відвідав Гончарівське та до дня захисту дітей вручив подарунки юним жителям селища. Після Гончарівська він привітав малечу і у селищі Замглай <ref>[http://pivnich.info/volodymyr-polischuk-bazhayu-schyro-schoby-dytyachi-mriji-vtilyuvalysya-u-realnist/ | |||
«Діти це наше майбутнє! – заначив під час одного з благодійних заходів Володимир Поліщук – Дитинство неповторне, і від того, що побачать і відчують майбутні громадяни України залежить доля нашої Держави. Мене хвилюють дитячі очі, що там? Біль чи радість? Горе чи щастя? Космічна мрія чи, чорна безнадія. Моє власне життя починалося з гіркої втрати рідних мені людей. а тому проблеми дітей мені близькі і зрозумілі. Бажаю щиро, щоби дитячі мрії втілювалися у реальність». <ref>[http://monitor.cn.ua/ua/politics/5719]</ref>. | |||
Але не тільки дітьми опікується меценат. Допомагає він і сільським радам у проведенні свят: наприклад днів села в Роїще http://newvv.net/politics/region/217610-print.html, Шибиринівці <ref>[http://vk.com/club14121185 В Контакте / ШИБИРИНОВКА РУЛИТ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! ]</ref>, встановленні у селі Іванівка меморіальної галереї «Славетні земляки» http://www.memory.gov.ua/ua/news/detail/366.htm підтримці творчих людей, наприклад поетеси Надії Галковської, авторки славетної «Козачки», чернігівської поетеси Ірини Юрченко <ref>[http://onmckim.com.ua/news/2010-10-04-220 «Подорож у світ дитячих мрій» - презентація збірки новорічних пісень «Зимові картинки» Ірини Юрченко]</ref>, та реалізує багато інших добри справ. | |||
Вміння працювати, віра в людей дозволяють йому з оптимізмом дивитесь в майбутнє. | |||
«Я практик, а тому знаю, що треба робити і вмію працювати. Вірю, що Україна займе гідне місце серед Європейський розвинених держав. На цій землі я народився, тут я живу і мрію про те, щоб мій син пишався своєю квітучою державою». | |||
{{Источники}} | {{Источники}} |
Версия от 15:38, 17 августа 2012
Поліщук Володимир Андрійович |
---|
Кандидат в народні депутати Верховної Ради України VII скликання |
Офіційна біографія
Володимир Поліщук: підприємець, благодійник, політик.
У нашого мудрого народу є такий вислів — «зробив себе сам». Він стосується тих людей, які досягли успіху в житті виключно завдяки своїм особистим талантам та наполегливою працею. Цей вираз ілюструє життєву долю Володимира Поліщука.
Сьогодні він успішний бізнесмен, директор комунального підприємства “Агенство інвестиційного розвитку Чернігівського району”, відомий меценат: переможець обласних акцій “Благодійник року – 2008” http://www.chernihiv-oblrada.gov.ua/index.php?th=mod&module=7&mod_method=show_item&id=725, http://www.gorod.cn.ua/print/news_7925.html та “Благодійник року – 2009” http://chern-rayrada.cg.gov.ua/index.php?id=7672&tp=0, дипломант обласного конкурсу “Благодійник року” імені меценатів Тарновських в 2010 та 2011 роках. http://monitor.cn.ua/ua/style/1614 Поважна і шанована на Чернігівщині людина.
Володимир Поліщук народився 10 вересня 1970 року у Чернігові.
- Батько – Поліщук Андрій Миколайович, народився у буремні роки війни у 1944 році в селі Вікторівка, Барашівського району, Житомирської області. Працював бурильником глибоководних свердловин, загинув на виробництві у 1975 році.
- Мати – Поліщук (Репех) Любов Іванівна, народилася у 1943 році в селі Петрики, Ріпкинського району, Чернігівської області. Працювала годинниковим майстром, померла у 1979 році. Так у 9 років Володимир Андрійович фактично опинився віч-на-віч з долею.
«З 17 років мені та моїм численним тітонькам допомагав дядько. Але потім він пішов на пенсію і ця відповідальність лягла на мене. Паралельно я розпочав допомагати незнайомим мені людям. Давно зрозумів: коли ти не жалкуєш грошей на благодійництво, навіть, у скруту, справи неодмінно підуть угору, але найголовніше — це внутрішнє задоволення та гарний настрій, які ти отримуєш.
Вперше я допоміг товаришу, коли мені було шість років. Тоді я проживав у Василькові, що на Київщині. У родині хлопця була складна ситуація, і він пожалівся, що батьки не мають грошей навіть на хліб. Я взяв у мами хлібину і відніс йому».
Це був дитячий порив, а справді широкою благодійною діяльністю він займається вже більше 12 років. http://www.politika.cn.ua/list/ua/news/0/7659.html. У цей час формується найголовніші риси його характеру: відповідальність, дисциплінованість та доброта.
Пізніше, під час благодійних заходів до Дня захисту дітей він зазначить: «Дитинство це неповторне щастя. Саме ми і саме зараз повинні дбати, щоб наші діти дивилися в майбутнє світлим поглядом і надією. Щиро бажаю, щоби дитячі мрії втілювалися у реальність. Я рано втратив батьків і не з чуток знаю, наскільки важливе щасливе дитинство. Самостійно ставши на ноги, я хочу, аби жодна дитина не повторила мій важкий життєвий шлях, тому і влаштовую веселі свята для наших юних громадян і в місті, і в селі».
[1]
Знаковим образом для чернігівської малечі став образ Володимира Поліщука як Святого Миколи. Саме в його костюмі він завітав до шкіл, інтернатів та садочків Чернігівщини, щоб особисто привітати близько трьохсот дітлахів, які сьогодні більше інших потребують нашої уваги та турботи.
Ошибка цитирования Отсутствует закрывающий тег </ref>
Варто наголосити, що й у благодійності він послідовний. Наприклад, опікуючись селищем Гончарівське. Спочатку на центральній площі де постала ялинка, завдяки Володимиру Поліщуку відбулося чудове новорічне свято http://politiky.net/content/novor%D1%96chna-yalinka-v-selishch%D1%96-gonchar%D1%96vske-na-chern%D1%96g%D1%96vshchin%D1%96, а нещодавно він відвідав Гончарівське та до дня захисту дітей вручив подарунки юним жителям селища. Після Гончарівська він привітав малечу і у селищі Замглай Ошибка цитирования Отсутствует закрывающий тег </ref>
.
Але не тільки дітьми опікується меценат. Допомагає він і сільським радам у проведенні свят: наприклад днів села в Роїще http://newvv.net/politics/region/217610-print.html, Шибиринівці [2], встановленні у селі Іванівка меморіальної галереї «Славетні земляки» http://www.memory.gov.ua/ua/news/detail/366.htm підтримці творчих людей, наприклад поетеси Надії Галковської, авторки славетної «Козачки», чернігівської поетеси Ірини Юрченко [3], та реалізує багато інших добри справ.
Вміння працювати, віра в людей дозволяють йому з оптимізмом дивитесь в майбутнє.
«Я практик, а тому знаю, що треба робити і вмію працювати. Вірю, що Україна займе гідне місце серед Європейський розвинених держав. На цій землі я народився, тут я живу і мрію про те, щоб мій син пишався своєю квітучою державою».