Полищук, Владимир Андреевич

Версия от 15:06, 17 августа 2012; imported>Colonel
(разн.) ← Предыдущая версия | Текущая версия (разн.) | Следующая версия → (разн.)
Поліщук Володимир Андрійович
Полищук Владимир.jpg
Кандидат в народні депутати Верховної Ради України VII скликання

Офіційна біографія

Володимир Поліщук: підприємець, благодійник, політик.

У нашого мудрого народу є такий вислів — «зробив себе сам». Він стосується тих людей, які досягли успіху в житті виключно завдяки своїм особистим талантам та наполегливою працею. Цей вираз ілюструє життєву долю Володимира Поліщука.

Сьогодні він успішний бізнесмен, директор комунального підприємства “Агенство інвестиційного розвитку Чернігівського району”, відомий меценат: переможець обласних акцій “Благодійник року – 2008” [1], [2] та “Благодійник року – 2009” [3], дипломант обласного конкурсу “Благодійник року” імені меценатів Тарновських в 2010 та 2011 роках [4].

Поважна і шанована на Чернігівщині людина.

Володимир Поліщук народився 10 вересня 1970 року у Чернігові.

  • Батько – Поліщук Андрій Миколайович, народився у буремні роки війни у 1944 році в селі Вікторівка, Барашівського району, Житомирської області. Працював бурильником глибоководних свердловин, загинув на виробництві у 1975 році.
  • Мати – Поліщук (Репех) Любов Іванівна, народилася у 1943 році в селі Петрики, Ріпкинського району, Чернігівської області. Працювала годинниковим майстром, померла у 1979 році. Так у 9 років Володимир Андрійович фактично опинився віч-на-віч з долею.

«З 17 років мені та моїм численним тітонькам допомагав дядько. Але потім він пішов на пенсію і ця відповідальність лягла на мене. Паралельно я розпочав допомагати незнайомим мені людям. Давно зрозумів: коли ти не жалкуєш грошей на благодійництво, навіть, у скруту, справи неодмінно підуть угору, але найголовніше — це внутрішнє задоволення та гарний настрій, які ти отримуєш.

Вперше я допоміг товаришу, коли мені було шість років. Тоді я проживав у Василькові, що на Київщині. У родині хлопця була складна ситуація, і він пожалівся, що батьки не мають грошей навіть на хліб. Я взяв у мами хлібину і відніс йому».

Це був дитячий порив, а справді широкою благодійною діяльністю він займається вже більше 12 років [5].

У цей час формується найголовніші риси його характеру: відповідальність, дисциплінованість та доброта.

Пізніше, під час благодійних заходів до Дня захисту дітей він зазначить: «Дитинство це неповторне щастя. Саме ми і саме зараз повинні дбати, щоб наші діти дивилися в майбутнє світлим поглядом і надією. Щиро бажаю, щоби дитячі мрії втілювалися у реальність. Я рано втратив батьків і не з чуток знаю, наскільки важливе щасливе дитинство. Самостійно ставши на ноги, я хочу, аби жодна дитина не повторила мій важкий життєвий шлях, тому і влаштовую веселі свята для наших юних громадян і в місті, і в селі»[6].

Знаковим образом для чернігівської малечі став образ Володимира Поліщука як Святого Миколи. Саме в його костюмі він завітав до шкіл, інтернатів та садочків Чернігівщини, щоб особисто привітати близько трьохсот дітлахів, які сьогодні більше інших потребують нашої уваги та турботи. [7]

Є у нього і своя дитина – син Андрій, якого він виховує разом з дружиною Галиною Федорівною.

Навчався Володимир у Чернігівській школі-інтернаті ім. М. Коцюбинського та СПТУ №15. Кожне літо їздив допомагати займатися сільським господарством до родичів у село: пас корів, косив, займався важкою фізичною працею.

Військову службу проходив з грудня 1988 по грудень 1990 року. Служив у військово-морському флоті. Брав участь у змаганнях чемпіонату СРСР з академічної греблі у складі збірної Центрального спортивного клубу військово-морського флоту. Здобув звання кандидата в майстри спорту. І сьогодні Володимир Андрійович сам продовжує займатися спортом та підтримує проведення спортивних змагань ініціативною молоддю.

«Я підтримаую спортивні ініціативи, – адже набагато краще, коли молодь займається спортом, ніж пиячить чи вживає наркотики», -наголошує благодійник. [8]

Після служби у збройних силах пішов працювати токарем радіоприладного заводу в Чернігові. Проте неспокійні 90-ті: розвал економіки, хронічна заборгованість розставила свої пріоритети і Володимир йде в бізнес. З 1997 року він зареєстрований як приватний підприємець. Здобуває вищу економічну освіту у “Європейському університеті” за спеціальністю “менеджмент організацій”. З початку 2000 - х і донині він вже серйозний бізнесмен – фінансовий директор ПОСП “Агро-Сівер”. З 2009 р. – директор за сумісництвом КП “Агенство інвестиційног«Першочерговим завданням для себе я визначив створення в Чернігівському районі оптового сільськогосподарського ринку, але жодної підтримки від обласної та районної  влади не отримав. Працюю лише  на ентузіазмі.

Переконаний, що лише підтримка сільськогосподарського виробника дозволить підняти рівень життя сучасного села. 2007-го року наші сільгоспвиробники виростили небувалий урожай овочів, але не змогли його реалізувати. І тепер закупівельна ціна картоплі - о розвитку Чернігівського району”.

50 копійок, цибулі - 30 копійок, що значно нижче собівартості.  Програма створення оптових ринків повинна вирішшити проблему збуту продукції. Оптові ринки вигідні для середніх та малих приватних сільгоспвиробників» [9].

Тоді ж приходить розуміння, що для позитивних змін в Україні потрібні зміни на законодавчому рівні. Тож Володимир Андрійович йде в політику. Нині він голова Чернігівської районної організації Політичної Партії “Фронт Змін”.

У політиці він завжди стояв на захисті інтересів земляків, займав тверду позицію не дозволяючи владі паплюжити їх пам’ять. На загальноукраїнський рівень вийшла історія на свято Перемоги 9 травня селі Киселівка Чернігівського району під час відкриття пам’ятника загиблим односельцям.

«Несподіванки розпочалися відразу ж по приїзді, – розповідає Володимир Поліщук, – Яким же було моє здивування, коли біля пам’ятника не було жодного червоного прапору, під яким воювали наші діди. Біля пам’ятника було всього декілька прапорів України та чимало прапорів «Партії Регіонів». А хіба ж «Партія Регіонів» виборолювала ту тяжку Перемогу у Великій Вітчизняній війні?».

Під час покладання квітів Володимир Поліщук, підійшовши до людей, запитав: де червоні прапори, під яким воювали наші діди, хіба під синім прапором ми перемогли в тій тяжкій війні? Те, що біля новопосталого пам’ятника виставлено тільки прапори «Партії Регіонів» — це кощунство».

Заручившись мовчазною підтримкою селян, підійшов до монумента і поклавши квіти, він зробив те, що зробив би кожен ветеран, у часи  своєї молодості, але всіх їх підводили під руку, бо роки вже не ті — забрав один з прапорів «Партії Регіонів» і відкинув його подалі від пам’ятника. [10].

Своїм найголовнішим досягненням Володимир Поліщук вважає, що він відбувся як благодійник, як людина, що допомагає суспільству. «Це моя активна життєва позиція. Якщо я бачу, що можу бути корисний громаді, то ніколи не стоятиму осторонь. Я відчуваю достатньо сил для праці на цій ниві і впевнений, що вона матиме позитивне продовження»., - розповідає в інтерв’ю газеті «Наш Край» Володимир Поліщук.

Варто наголосити, що й у благодійності він послідовний. Наприклад, опікуючись селищем Гончарівське. Спочатку на центральній площі де постала ялинка, завдяки Володимиру Поліщуку відбулося чудове новорічне свято [11], а нещодавно він відвідав Гончарівське та до дня захисту дітей вручив подарунки юним жителям селища. Після Гончарівська він привітав малечу і у селищі Замглай [12].

«Діти це наше майбутнє! – заначив під час одного з благодійних заходів Володимир Поліщук – Дитинство неповторне, і від того, що побачать і відчують майбутні громадяни України залежить доля нашої Держави. Мене хвилюють дитячі очі, що там? Біль чи радість? Горе чи щастя? Космічна мрія чи, чорна безнадія. Моє власне життя починалося з гіркої втрати рідних мені людей. а тому проблеми дітей мені близькі і зрозумілі. Бажаю щиро, щоби дитячі мрії  втілювалися у реальність». [13].

Але не тільки дітьми опікується меценат. Допомагає він і сільським радам у проведенні свят: наприклад днів села в Роїще [14], Шибиринівці [15], встановленні у селі Іванівка меморіальної галереї «Славетні земляки» [16] підтримці творчих людей, наприклад поетеси Надії Галковської, авторки славетної «Козачки», чернігівської поетеси Ірини Юрченко [17], та реалізує багато інших добри справ.

Вміння працювати, віра в людей дозволяють йому з оптимізмом дивитесь в майбутнє.

«Я практик, а тому знаю, що треба робити і вмію працювати. Вірю, що Україна займе гідне місце серед Європейський розвинених держав. На цій землі я народився, тут я живу і мрію про те, щоб мій син пишався своєю квітучою державою».


  1. Сьогодні в сесійній залі Чернігівської обласної ради відбулося урочисте підбиття підсумків обласної акції “Благодійник року – 2008”
  2. На Чернігівщині відбулося урочисте підбиття підсумків обласної акції "Благодійник року – 2008"
  3. За покликом серця
  4. Відбулась урочиста церемонія нагородження переможців та учасників обласного конкурсу "Благодійник року"
  5. Благодійництво стало звичкою
  6. Володимир Поліщук організував святкування Дня захисту дітей у Чернігові та селах області
  7. Чудове передноворічне перевтілення Володимира Поліщука
  8. За підтримки Володимира Поліщука у Чернігові відбувся спортивний захід (Фото)
  9. Володимир Поліщук – новий голова чернігівського районного Фронту Змін
  10. Прапор Партії Регіонів відкинули геть від пам’ятника
  11. Новорічна ялинка в селищі Гончарівське на Чернігівщині
  12. Володимир Поліщук: Бажаю щиро, щоби дитячі мрії втілювалися у реальність
  13. До дня захисту дітей громадсько-політичний діяч Володимир Поліщук вручив подарунки малечі із селищ Гончарівське, Замглай та села Мньов Чернігівського району
  14. Володимир Поліщук відвідав День села у Роїще
  15. В Контакте / ШИБИРИНОВКА РУЛИТ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
  16. Чернігівщина: у селі Іванівка відкрито меморіальну галерею «Славетні земляки»
  17. «Подорож у світ дитячих мрій» - презентація збірки новорічних пісень «Зимові картинки» Ірини Юрченко