Француз, Виталий Иосифович

Француз Віталій Йосипович

Кандидат в народні депутати Верховної Ради України VII скликання

Автобіографія

Народився 5 березня 1958 року в м. Монастириська Тернопільської області. Українець.

Мати, Галина Василівна, працювала фельдшером-акушером, потім помічником санепідеміологом, а батько, Йосип Петрович, більше двадцяти років прослужив дільничним інспектором.

Навчався в Монастириській середній школі, яку закінчив у 1975 році. Одночасно навчався в музичній школі, яку в 1972 році закінчив по класу баяну, а в 1974 році – по класу труби. Грав в духовому оркестрі музичної школи, вокально-інструментальному ансамблі школи та будинку культури. Займався футболом, волейболом, баскетболом.

В 1975 році вступив у Львівське пожежно-технічне училише МВС, яке закінчив з червоним дипломом в 1978 році. Під час навчання був заступником командира взводу, старостою духового оркестру училища.

Трудову діяльність розпочав в 1978 році з посади дільничного інспектора міліції в Козовському районі на Тернопільщині.

В цьому ж році одружився і перевівся для подальшого проходження служби на Житомирщині, по місцю проживання дружини.

Працював в управлінні внутрішніх справ на посадах інспектора, старшого інспектора, начальника відділення військово-мобілізаційної роботи та цивільної оборони.

В 1980 році вступив в Київську вищу школу МВС, яку закінчив з відзнакою в 1985 році, отримавши кваліфікацію юриста.
З 26 квітня 1986 року, протягом 12 років брав активну участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на території Київської та Житомирської областей.
З 29 квітня по 4 травня 1986 року, будучи заступником командира зведеного загону працівників органів внутрішніх справ Житомирщини, забезпечував охорону міста Прип’ять та евакуацію населення із сіл 10-кілометрової зони Чорнобильської АЕС.
З 29 по 31 травня 1986 року приймав участь в евакуації населення із сіл Довгий Ліс, Омельники, Мотилі, Нове Шарно Народицького району та сіл Журба, Липські Романи, Деркачі Овруцького району. З моменту відселення даних сіл організовував їх охорону.
В 1991 році був призначений начальником новоствореного відділу по координації діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ Житомирської області в зоні Чорнобильської АЕС, і на даній посаді працював до 1998 року. Брав безпосередню участь у створенні батальону по охороні зони відчуження на території області.

За активну участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС був удостоєний державних нагород – медалі «За отличную службу по охране общественного порядка», «За заслуги – III ст.», «Жукова», нагороджений відзнаками МВС та іншими.

З 1998 року по 2001 рік працював начальником управління адміністративної служби міліції управління внутрішніх справ Житомирської області, з 2001 по 2003 роки - начальником штабу УМВС, а з 2003 року – першим заступником начальника управління внутрішніх справ – начальником штабу.

В 2005 році звільнився з органів внутрішніх справ на пенсію.
З 2005 по 2008 роки працював завідуючим сектором інвестицій по Житомирській області інвестиційного відділу ВАТ «Укрнафти».
З 2005 року зайнявся активною громадською діяльністю. В цьому році став членом партії «Батьківщина».
На виборах в 2006 році був обраний депутатом Житомирської обласної ради, головою фракції «Батьківщина».
1 лютого 2008 року був обраний головою Житомирської обласної ради і в цій посаді працював до закінчення каденції – 17 листопада 2010 року.
В 2010 році знову був обраний депутатом Житомирської обласної ради, головою фракції «Батьківщина».
В 2012 році обраний членом Житомирського міськвиконкому від опозиції.
З 2007 року неодноразово обирався і в даний час є першим заступником голови Житомирської обласної організації партії «Батьківщина».

Сімейний стан – одружений. Дружина, Людмила Василівна, 1957 р. н., працювала фармацевтом, в даний час на пенсії по інвалідності (інвалід II групи) допомогає виховувати онуку Іринку, 2002 р. н., та онука Віталіка, 2008 р. н. Донька Алла, 1980 р. н., юрист, працює адвокатом. Мій батько помер в 1985 році, а мати - в 2005 році. Маю рідного брата Француза Анатолія Йосиповича, який в 2002 році на Рівненщині особисто затримав, роззброїв терористів та звільнив заручників, яких вони захопили при пограбуванні банку в Німеччині і прорвались через кордон Німеччини та Польщі в Україну, за що був удостоєний званння «Герой України».

З 1978 року я постійно проживаю в м. Житомир.

Я та члени моєї сім’ї не судимі.