Бутенко Андрій Петрович

Бутенко Андрій Петрович
Міністр освіти і науки України
https://osvita.ua/blogs/87752/?utm_source=chatgpt.com https://www.facebook.com/andrij.butenko.392132/

Андрій Петрович Бутенко — український науковець, освітянин, кандидат історичних наук, доцент та експерт у сфері забезпечення якості вищої освіти. У липні 2026 року Андрій Бутенко був призначений міністром освіти і науки України. Верховна Рада ухвалила відповідне рішення 16 липня 2026 року, а 17 липня він розпочав виконання обов’язків очільника Міністерства освіти і науки України.

До призначення міністром Андрій Бутенко очолював Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО). На цій посаді він займався розвитком системи забезпечення якості вищої освіти, академічної доброчесності, акредитації освітніх програм та наближенням української системи освіти до європейських стандартів.

Андрій Бутенко

Андрій Петрович Бутенко народився 11 листопада 1978 року в селищі Гребінки Білоцерківського району Київської області.

Його професійна діяльність пов’язана передусім з історією, правом, педагогікою та управлінням у сфері вищої освіти.

Андрій Бутенко здобув освіту в Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова, де навчався за спеціальністю «Історія та правознавство».

Також закінчив Луганський державний університет внутрішніх справ імені Едуарда Дідоренка, отримавши спеціальність «Правознавство».

У 2001–2004 роках навчався в аспірантурі Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова.

26 квітня 2006 року в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького Андрій Бутенко захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Історія України» та здобув науковий ступінь кандидата історичних наук.

Сім'я та зв'язки

За публічними біографічними даними, Андрій Бутенко одружений і разом із дружиною виховує доньку Ярославу

Дружина — Оксана Миколаївна Бутенко. Це підтверджується деклараціями НАЗК. Вона є державною службовицею та працює в Центрі адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу. За біографічними матеріалами, Оксана Бутенко тривалий час працювала начальницею відділу, пов'язаного з управлінням ресурсами, діяльністю та розвитком, а згодом очолила напрям сприяння впровадженню нових стандартів і процедур діяльності центральних органів виконавчої влади.

Донька — Ярослава Андріївна Бутенко.

Оперативна справа

Професійну діяльність Андрій Бутенко розпочав у системі середньої освіти. У 1999–2003 роках працював учителем історії та правознавства у Вишнівській загальноосвітній школі №2 Київської області.

У 2003–2019 роках працював у приватному закладі вищої освіти «Європейський університет». За цей період обіймав різні посади, зокрема старшого викладача кафедри соціально-гуманітарних дисциплін, радника ректора, доцента кафедри історії та теорії держави і права, декана юридичного факультету та проректора з навчально-методичної роботи.

Такий професійний досвід дозволив Бутенку поєднати викладацьку, наукову та управлінську діяльність у сфері освіти.

Робота в НАЗЯВО

У лютому 2019 року Андрій Бутенко став заступником голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

З 1 квітня 2022 року до 16 липня 2026 року він очолював НАЗЯВО. За час роботи в агентстві Бутенко займався питаннями якості вищої освіти, акредитації освітніх програм, академічної доброчесності та розвитку української системи освіти відповідно до європейських підходів. НАЗЯВО після його призначення міністром окремо відзначило його внесок у розвиток системи забезпечення якості вищої освіти та культури академічної доброчесності.

Призначення Андрія Бутенка міністром освіти і науки

16 липня 2026 року Верховна Рада України призначила Андрія Бутенка міністром освіти і науки України. За відповідне рішення проголосували 264 народні депутати. На посаді очільника МОН він змінив Оксена Лісового.

17 липня 2026 року прем’єр-міністр Сергій Корецький представив Андрія Бутенка колективу Міністерства освіти і науки. Цього ж дня новий міністр розпочав виконання своїх обов’язків.

У перший робочий день на посаді міністра Бутенко взяв участь у спеціальному засіданні Політичного комітету Ради Україна — НАТО, де представив український досвід збереження стійкості системи вищої освіти в умовах повномасштабної війни.

Громадська та професійна діяльність

Андрій Бутенко також брав участь у роботі консультативних та експертних органів, пов’язаних із розвитком правової та освітньої систем України.

Зокрема, він входив до складу Міжгалузевої координаційно-методичної ради з питань правової освіти населення, робочої групи з реформування правової освіти, а також робочих груп, які займалися підготовкою законодавчих змін у сфері вищої освіти.

Крім того, Андрій Бутенко очолював Координаційну раду молодих юристів України при Міністерстві юстиції.

Наукова діяльність Андрія Бутенка

Андрій Бутенко є автором і співавтором наукових та фахових публікацій у сфері освіти, права та забезпечення якості вищої освіти.

Основними напрямами його наукової та експертної діяльності є:

• забезпечення якості вищої освіти;
• академічна доброчесність;
• акредитація освітніх програм;
• розвиток внутрішніх систем забезпечення якості освіти;
• роль гаранта освітньої програми;
• підготовка освітніх програм до акредитації;
• відповідність українського законодавства європейським підходам;
• імплементація європейських стандартів і рекомендацій ESG у системі вищої освіти України.

У своїх наукових та професійних роботах Бутенко досліджував, зокрема, питання відповідності української системи забезпечення якості вищої освіти європейським стандартам, підготовки освітніх програм до акредитації та ролі учасників освітнього процесу в забезпеченні її якості.

Скандали та компромат

Звинувачення у плагіаті — найвідоміший скандал

У 2023 році докторка філософських наук Тетяна Пархоменко заявила, що стаття Бутенка «Рейдерство в Україні, особливості, проблеми», опублікована у 2014 році, приблизно на 90% збігається з більш ранньою публікацією Ірини Диби «Обличчя зла, або Як боротися з рейдерством?». Також стверджувалося про запозичення з інших наукових робіт без належних посилань.

Але тут є важлива деталь: це не було остаточно встановленим фактом про академічний плагіат. НАЗЯВО офіційно не визнало цю публікацію плагіатом, пояснивши, що йдеться про матеріали круглого столу, а не наукову статтю. Саме це рішення стало окремим предметом критики.

Конфлікт із дослідницею Голодомору Олесею Стасюк

Це значно серйозніша історія.

НАЗЯВО за керівництва Бутенка ухвалило рішення щодо позбавлення Олесі Стасюк наукового ступеня доктора історичних наук через нібито академічний плагіат.

Стасюк оскаржила рішення. За повідомленнями ЗМІ, суди першої та апеляційної інстанцій визнали рішення НАЗЯВО протиправним і скасували його.

Після цього виникли звинувачення у тому, що в документах, поданих НАЗЯВО до суду, могли міститися неправдиві відомості. У 2024 році повідомлялося, що Національна поліція зареєструвала кримінальне провадження щодо можливих протиправних дій Бутенка та інших осіб за статтями 364 і 366 КК України.

Це важливе уточнення: наявність зареєстрованого кримінального провадження не означає доведену вину Бутенка. Потрібно дивитися, чим завершилося розслідування і чи були подальші судові рішення.

Скандал навколо призначення Бутенка до НАЗЯВО

Ще одна претензія стосується його потрапляння до складу НАЗЯВО у 2018 році.

Журналістські матеріали стверджували, що під час конкурсу були порушення процедури: зокрема, Бутенка нібито перевели з однієї квоти кандидатів до іншої, що дозволило йому пройти відбір. Законність конкурсу оскаржувалася.

Однак я поки не бачу достатніх підстав називати це доведеним порушенням саме з боку Бутенка. Тут також треба розділяти претензії до конкурсної процедури та персональну відповідальність кандидата.

Суперечність у позиції щодо академічної доброчесності

Це породило особливо гостру критику.

Бутенко як керівник НАЗЯВО активно виступав за боротьбу з академічним плагіатом. Зокрема, у справі Оксена Лісового НАЗЯВО виявило проблеми з академічною доброчесністю, після чого Лісовий добровільно відмовився від наукового ступеня.

На цьому тлі опоненти Бутенка наголошували на парадоксі: орган, очолюваний людиною, яку саму звинувачували у плагіаті, застосовує жорсткі санкції до інших науковців. Саме ця суперечність зробила історію з його статтею політично та репутаційно значущою.

Критика діяльності НАЗЯВО

Бутенку також закидали вибірковість у питаннях перевірки дисертацій на плагіат, зокрема щодо робіт окремих суддів.

Його позиція полягала в тому, що НАЗЯВО не може самостійно ініціювати такі перевірки без відповідного звернення, якщо цього не передбачає регламент. Окремо у 2025 році Бутенко говорив про суперечливі позиції Верховного Суду щодо можливості держави перевіряти на академічний плагіат дисертації, захищені до 2014 року.

Звання, чини, регалії

Справка: Сайт "Генштаб" не несет ответственности за ссылки на материалы других источников и готов к обнародованию информации с иной точкой зрения